У вірші Тараса Шевченка 'Світе тихий, краю милий' автор звертається до України, питаючи, за що її сплюндровано та за що вона гине. Він згадує про те, як колись Україна панувала на широкому світі, а тепер її степи запродані, сини на чужині, а Дніпро висихає. Вірш закінчується згадкою про розкопану могилу і про те, що якби знайшли те, що там схоронили, то діти не плакали б, а мати не журилась.